Щоразу, прогулюючись вулицею Антона Головатого, наштовхуюсь на проблему переходу через колію, аби потрапити на Окружну. На сьогоднішній день там існує стежка з камінюк, дошок, арматури, старої битої керамічної плитки, металевих труб та швелерів. Весь цей мотлох імітує сходи для спуску до колії, аби не послизнутись на вологій траві чи багнюці після дощу. Цей шлях є дуже популярним, адже колія розділяє єдиний мікрорайон навпіл, тому ним користується багато людей з різних причин: найменші мешканці змушені долати цю перешкоду аби вкотре щоранку відвідати Дитячий Садок №128 і зустрітися із своїми приятелями; мешканці трохи старші – регулярно відвідують школу №77 та Львівський фізико-математичний ліцей і, вони теж змушені долати цю небезпечну перепону декілька разів на день; спортсмени та романтики ходять через колію на стадіон Сільмаш розім’яти суглоби нижніх кінцівок після 8-ми годинного робочого дня в тісному офісі та насолодитися теплим зоряним вечором сидячи в густій траві; автомеханіки-любителі кожного дня йдуть через колію у Гаражний кооператив "Космос", аби відвідати свою «ластівку» - Москвич 412, який дістався у спадок від тата, і вкотре відрегулювати кермову рейку, що знову стукає. …і знову дружина буде лаяти, що пізно повернувся додому (..і знову небезпечною стежкою вночі через колію); прихожани «Храму положення пояса пресвятої Богородиці УГКЦ» йдуть через колію щодня, а у вихідні і святкові дні й дуть сім’ями і родинами, щоб в молитві зцілити серце і душу у цьому стрімкому потоці життя, сповненого хаосом і несправедливістю.
І всі ці люди дуже хотіли б зробити свій щоденний шлях безпечним, не замислюючись про можливість травматизму. Цю проблему здатен вирішити пішохідний міст, адже йти до найближчого мосту на Городоцькій чи на Любінській так довго, а час такий дорогий. І механік-любитель швидше повернеться додому, і діти прийдуть зі школи неушкодженими.